Основи нашої стійкості: як і навіщо ми створили благодійний фонд

Шість місяців тому Еліна Боталова прокинулася в Харкові від незвичайних звуків. «Сусіди затіяли ремонт», — могла б вона подумати. Насправді сусіди затіяли повномасштабне вторгнення в Україну, і відтоді життя всіх членів нашої команди невпізнавано змінилися.

Перше повідомлення — від близьких: «Еля, почалась війна». Перші кілька годин вона не знала: сидіти вдома, їхати в офіс, бігти в метро? А перші кілька днів — тільки й робила, що читала новини 24/7, писала смс близьким та друзям з одним питанням: «Як ти?» — і чекала на відповідь.

Це історія про кожного члена нашої команди.

Еліна, як і чимало наших колег, на момент повномасштабного вторгнення жила в харківському мікрорайоні «Салтівка», який досі зазнає багато руйнацій. Попри весь жах, який вони пережили, дівчата з HR-департаменту робили все можливе, щоби спростити життя решти членів команди. Хто з коридору (за правилом двох стін), хто з підвалу, хто з метро — ловили інтернет, шукали для колег можливості виїхати та нове безпечне житло, і водночас допомагали власним родинам.

Потурбувавшись про безпеку рідних та колег, Еля та інші члени команди не змогли й далі лише працювати.

«Ми всі відчували енергію робити більше, ніж 100 %. Один із наших талантів — знаходити найнеобхідніше в стислі терміни. Багато з нас відчував потребу застосувати цей талант на користь України», — скаже будь-хто з нас.

Як виник фонд

Так, у квітні 2022 року наполовину спонтанно виник наш благодійний фонд «Айтомич». Його ініціатор, як і в багатьох інших соціальних проєктах компанії, — CEO Ігор Томич. Ідею підхопили й інші члени команди, а директором фонду призначили саме Еліну Боталову.

«Спочатку до мене зверталися по допомогу знайти щось зі спорядження: шолом, бронежилет, тепловізор. Навичка швидко і якісно шукати розвинена в мене добре ще з часів, коли я працювала офіс-менеджером у компанії», — розповідає Еліна.

Кілька членів команди пішли добровольцями в територіальну оборону або ЗСУ, тому перші «замовлення» надходили від них. Потім пішли запити не на одну людину, а на кількох побратимів, а затим — і на цілі взводи. На цьому етапі велику частину потреб закривали з коштів компанії або приватних пожертв членів команди.

Еліна пояснює:

«Я дуже швидко зрозуміла, що всім не допоможеш. Але можна підтримувати окремі підрозділи, і користь від цього не лише матеріальна. У них піднімається бойовий дух. І в нас — теж. Гадаю, цінність невеликих фондів саме в такому «шефстві» над конкретними військовими групами».

Потім запитів ставало більше, а можливостей придбати необхідне спорядження в Україні — менше. Тоді й з’явилася необхідність створити офіційний фонд: він спрощує налаштування логістики, вирішує частину юридичних питань і загалом централізує рішення. Просто так спорядження з-за кордону у великій кількості привезти значно складніше.

Коли хлопці й дівчата (в українській армії щонайменше ⅓ — жінки, на різних посадах) отримують необхідне їм спорядження, вони не лише радіють чи вдячні. Важливо ще й те, що допомога цивільної спільноти мотивує й каже: ви не самі, ми також із вами, ми теж вас підтримуємо. Це одна з мотивацій зокрема для Еліни.

«Добро завжди перемагає зло. У цій ситуації ясно, хто є хто. Тож, коли військовим потрапляє в руки їхнє спорядження завдяки тобі, і вони радіють, я розумію, що наша праця корисна, що ми теж причетні до перемоги, що ми не складаємо руки. І стає легше дихати», — каже Еліна Боталова.

Як працює фонд

Фонд — організаційна форма, тому він, звісно, потребує дотримання багатьох правил. На щастя, у нас потужна юридична команда, яка сходу налаштувала роботу і слідкує, щоб усе відбувалося із дотриманням закону.

1. Спочатку фонд отримує запит від військової частини, батальйону чи іншого формування. Його обов’язково документують, наприклад, підписує керівник частини. Це гарантує, що військовим потрібне саме таке спорядження, часто вказують специфікацію.
2. Тоді ми починаємо дослідження ринку: шукаємо, де можна знайти потрібне екіпірування, звідки його дістати швидше, де краща ціна і якість.
3. Паралельно ми відкриваємо збір на цей запит. Хоча дослідження ще триває, та ми приблизно знаємо, скільки спорядження буде коштувати. Частину коштів закриває компанія, тому ми можемо, наприклад, заплатити аванс продавцям. Це допомагає отримати спорядження швидше.
4. Коли є домовленості про екіпірування, ми робимо документи для перевезення з-за кордону, якщо вони потрібні. Адже інколи потрібні речі можна знайти в Україні.
5. Також ми обов’язково робимо офіційні документи, щоби передати спорядження військовим. Тож усе, що ми для них купуємо, можна потім відстежити та переконатися, що кошти фонду використовуються так, як треба.

Ми постійно тримаємо контакт із військовими, яким допомагаємо та вже допомагали, і відкриті для інших запитів.

«Важливо зрозуміти: маленьких донатів не буває. Інколи, щоби закрити потребу військових, треба ще 100 гривень. Це одна людина. Або двоє людей, які скинуть у фонд по 50 гривень — ціна чашки кави», — каже Еліна Боталова.

Як ремоут впливає на роботу фонду

В ITOMYCH STUDIO ввели ремоут ще у 2020-му з початком епідемії COVID-19. Коли з’явилася можливість повернути роботу в офіс, вирішили залишити гібридний режим, який добре себе зарекомендував. Тож зараз, коли всі члени команди буквально в різних містах, країнах і навіть на різних континентах, — це не лише не заважає роботі фонду, але й допомагає.

Як так?

По-перше, уся комунікація в смартфоні чи комп’ютері. Велика частина роботи фонду — це пошук в Google і дзвінки.

По-друге, у багатьох країнах Європи чи Америки є люди, які долучаються до фонду не тільки грошима, а й допомогою: відправити посилку, прослідкувати за нею, потурбуватися про те, щоби вона дійшла до кінцевого отримувача. Деякі магазини спорядження (неймовірно) не мають інтернет-магазинів, тому фізична присутність людини допомагає навіть у пошуковій роботі — пройтися по місцевих магазинах і глянути, що в них є.

Так члени нашої команди стали фахівцями у військовому екіпіруванні.

«Мотивує те, як українські люди відкликаються, діляться контактами, допомагають, беруть участь у пошуках. Відчувається, що ти не сам у цій боротьбі. З ким росія воювати прийшла?» — дивується Еліна Боталова.

Та це означає лише те, що не можна зупинятися і треба набирати обертів. Важливо і надалі донатити у фонди, яким довіряють. Навіть якщо ти не можеш скинути хоч 5 гривень, ти можеш зробити репост про збір. Одна людина, яка поширить інформацію про збір коштів, допомагає зібрати щонайменше 500 гривень. А якщо 100 репостів? А якщо 1000?

Ця стаття опублікована напередодні Дня Незалежності не просто так. Саме Незалежність України сьогодні захищають наші військові, а ми намагаємося допомогти їм, як можемо. Тому що наша Незалежність — наша спільна справа, і неможливо стояти осторонь.

Якщо ти хочеш приєднатися та зробити донат через наш благодійний фонд «Айтомич», ти можеш зробити це за цим посиланням.